Унікальне відео-інтерв’ю з Квіткою Цісик.

Квітка Цісик, американська співачка українського походження, була в Україні тільки раз — 1983 року. Після набуття Україною незалежності вона мріяла приїхати на історичну Батьківщину з концертом. Але 1998 року Квітка зів’яла, не доживши до свого дня народження, 4 квітня, кілька днів. Рак грудей — хвороба, що забрала і її маму, і сестру.

За свої неповні 45 років Квітка Цісик встигла записати два україномовні альбоми — «Квітка» і «Два кольори». Планувала записати колискові, але ж не встигла.

Ніхто не візьметься стверджувати, яким вітром вперше принесло цю заокеанську квітку в Україну. Але Олександр Горностай у розмові з «Українською правдою. Життя» згадує, що колись (можливо, і вперше) платівку Квітки Цісик у Київ привіз бандурист Віктор Мішалов.

Інтервью з Квіткою Цісик по f100001683353216

«Тоді з’явилася перша платівка «Квітка» і вона була дуже популярна. Альбом ходив на касетах, на бобінах, люди переписували, слухали, всі захоплювалися і дуже хотіли побачити саму Квітку», — згадує Олександр Горностай.
Кілька разів він намагався запросити Квітку Цісик до України. У 1989 році Олександр Горностай разом з іншими музикантами придумали і організували фестиваль «Червона рута».
У програмі фестивалю був спеціальний концерт, на який запрошували українців з-поза меж України. Організаторам вдалося запросити кілька груп з Америки, Канади і Європи.
«Так само ми хотіли запросити Квітку Цісик», — розповідає Олександр Горностай, який в ті роки був директором фестивалю «Червона рута».

Уперше із запрошенням до Квітки Олександр Горностай звернувся через українську діаспору: «Бо на той момент ми ще не були ні в Канаді, ні в Америці, це був Радянський Союз. Нам переказали, що, на жаль, вона не зможе приїхати на фестиваль, хоча була б дуже рада».
На той час у Квітки Цісик були інші проекти, зокрема, з компанією «Ford Motors». З 1982 року і до самої смерті Квітка залишалася єдиним голосом компанії — вона була найпопулярнішою виконавицею рекламних джинглів у США.
Наступного разу Олександр Горностай намагався запросити Квітку Цісик в Україну в 1992 році — для участі в концерті з нагоди першої річниці незалежності України.

Того разу Горностай вже встиг побувати і в Америці, і в Канаді, мав контакти у діаспорі — і до Квітки звернувся особисто, написавши листа. Втім, і другого разу Квітка не змогла приїхати.
За словами Олександра Горностая, протягом 1992 року він паралельно брав участь в іншому проекті — спільно з Василем Ілащуком, який нині є директором Національної телерадіокомпанії, знімав фільм для телебачення Канади «Україна: земля і люди» — до сторіччя еміграції.
«Потім я їхав у Ванкувер на фестиваль, де презентували цей фільм, через Нью-Йорк. Перебуваючи там кілька днів, я спробував зустрітися з Квіткою. Завчасно з нею я не домовлявся», — розповів нам Олександр Горностай.
«Вона зустрілася зі мною. Ми домовилися, що підемо до студії, де працює її чоловік. Я запитав її про дозвіл зняти інтерв’ю — Іриней Юрчук узяв тоді з собою камеру», — додає він.
За словами Олександра Горностая, Квітка Цісик була невеликого зросту і дуже, як хтось уже казав, схожа на білочку.
«Вона була хороша, метка, проворна, цікава, доброзичлива, щира… Видно, що американське життя мало свій відбиток, а от родинний момент — ця українська ментальність — у неї зберігся», — згадує Горностай.
«Як професійний музикант, продюсер, керівник, усе життя від першої ноти, яку я почув у пісні «Іванку, Іванку», до «Журавлів» на другому диску, я не можу її спокійно слухати. Навіть згадуючи про цю музику, завжди щось зі мною діється. І думаю, те саме з іншими людьми, які її чули».

http://life.pravda.com.ua/culture/2009/04/4/16695/

Ганна Гошко